Універсальний дизайн в освіті – це підхід, що забезпечує філософську основу для розробки широкого спектру навчальних продуктів та довкілля з урахуванням потреб усіх учнів та вихованців із самого початку. Це стосується не тільки аспектів навчання: програми, навчального плану, оцінювання знань, викладання, шкільного дизайну, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, веб-сайтів, інструкцій, але й шляхів реформування публічного управління освітою осіб з порушеннями в розвитку.

Практичне впровадження концепції інклюзивного навчання базується на таких принципах універсального дизайну.

Принцип 1. «Рівність та доступність використання» має гарантувати рівність та доступність середовища для кожного, шляхом надання однакових засобів для всіх користувачів з метою уникнення уособлення окремих груп населення. Дизайн має бути легким у сприйнятті для людей з різним рівнем можливостей.

У чому проявляється:

• відсутність сходів до будівлі;
• вхід з розсувними дверима в супермаркетах, аеропортах та ін.;
• інформація в доступних форматах;
• поручні різних рівнів у транспорті, в громадських приміщеннях;
• розташування банкоматів на висоті, доступній для кожної людини;
• навчальні матеріали, які враховують можливості різних осіб з обмеженими функціональними можливостями
• титрування або переклад на жестову мову та ін.
   

Як це працює в освітній галузі? Рівноправне використання: архітектурно доступне та безпечне шкільне середовище; навчальні матеріали підготовлені таким чином, що можуть бути використані учнями та вихованцями з різними функціональними порушеннями; веб-сайти навчальних закладів розроблені так, що інформація на ньому доступна для осіб з порушеннями зору та слуху та ін.

Принцип 2. «Гнучкість використання» має забезпечити наявність широкого переліку індивідуальних налаштувань та відповідати різним потребам, уподобанням та можливостям користувачів.
 

У чому проявляється:

• автобус з підіймачами або висувним пристроєм для заїзду;
• обладнання офісних робочих місць (стільці, столи, які регулюються за висотою), шкільних парт;
• різні варіанти входу – сходи, ескалатор, ліфт;
• ручка важільного типу на дверях;
• можливість придбати речі як у точці продажу, так і через Інтернет.

Як це працює в освітній галузі? Гнучкість користування: шкільний навчальний процес відповідає широкому спектру індивідуальних можливостей учнів; забезпечує гнучку методику навчання, викладання та представлення матеріалу; доступні та гнучкі навчальні плани й програми.

Принцип 3. «Простота та інтуїтивність використання» – дизайну повинна бути притаманна простота та інтуїтивно зрозуміле використання продукту та послуги. Як використовувати продукт має бути зрозуміло будь-якій особі, незалежно від особистого досвіду, освіти, лінгвістичних навичок, віку, рівня концентрації уваги на цей момент.

У чому проявляється:

• різні види піктограм;
• проста та зрозуміла інструкція щодо користування приладом;
• чіткі та інтуїтивно зрозумілі кнопки управління на виробництві, в готелях, в побутових товарах тощо;
• оптимальна та зручна розкладка продуктів і товарів в супермаркетах;
• цінники, які окрім назви та ціни (великими літерами), також містять зображення товару.

Як це працює в освітній галузі? Просте та зручне використання: навчальні  матеріали прості та чіткі у використанні незалежно від навичок та досвіду учнів, вихованців; лабораторне обладнання та обладнання в майстернях із чіткими та інтуїтивно зрозумілими кнопками управління.

Принцип 4. «Доступно викладена інформація» – дизайн має сприяти ефективному донесенню до користувача необхідної інформації, незалежно від його можливостей сприйняття або зовнішніх умов.

У чому проявляється:

• контрастні кольори стін та підлоги в приміщенні;
• рухомий рядок на екрані телевізора;
• назви вулиць, подані великим шрифтом;
• інформація про зупинки, що дублюються – усно і на табло у транспорті;
• інформація на веб-сайтах, викладена у доступних форматах (текстовий, відео-, аудіоформат);
• доступна для сприйняття інформація на інформаційних табло, в оголошеннях, на рекламних щитах.
   

Як це працює в освітній галузі? Сприйняття інформації, попри сенсорні можливості користувачів: урахування різного впливу шкільного середовища на «сенсорний досвід» дитини; використання кольору, світла, звуків, текстури; легкий доступ до інформаційно-комунікативних технологій.

Принцип 5. «Терпимість до помилок». Дизайн має звести до мінімуму небезпеку для життя, можливість виникнення ризиків та негативних наслідків у разі випадкових або непередбачуваних дій користувачів.

У чому проявляється:

• підсвічування сходів в місцях громадського користування (кінотеатрах);
• тротуарна плитка зі спеціальною тактильною поверхнею на перехресті;
• тактильна лінія яскравого жовтого кольору, щоб людина не оступилася в метро;
• неслизька підлога, що мінімізує ризик посковзнутися і впасти;
• при видаленні файлу з комп’ютера програма уточнює, чи дійсно користувач хоче це зробити;
• неправильне використання предмету не виводить його одразу з ладу (електрочайник не вмикається, якщо в ньому немає води, не до кінця закритий холодильник видає звукове попередження тощо);
• кольорове маркування на дверях (на скляних дверях), багато людей не помічають скляні двері, а також використання дверей контрастного кольору у порівнянні з стінами допомагає зорієнтуватися та ін.
   

Як це працює в освітній галузі? Припустимість помилок: учні, вихованці повинні мати вдосталь часу, щоб надати відповідь на питання; використання навчального програмного забезпечення, яке має вказівки/застереження, коли учень, вихованець робить неправильний вибір.

Принцип 6. «Малі фізичні зусилля» – дизайн має сприяти дієвому та зручному використанню послуги чи виробу з мінімальним рівнем стомлюваності. Він повинен бути розрахований на незначні фізичні зусилля, яких має докласти користувач.
 

У чому проявляється:

• двері, що легко відчиняються;
• вмикач на висоті, зручній для кожного, у тому числі для дитини;
• горизонтальні рухомі доріжки в аеропортах;
• лавки в зонах очікування в метро чи автобусних зупинках, у парках, біля магазинів, аптек тощо;
• особлива форма кришки пляшки, яка робить відкривання більш зручним та ін.
   

Як це працює в освітній галузі? Низький рівень фізичних зусиль: двері, які легко відкривати учням, вихованцям з різними функціональними порушеннями; застосування ергономічних вимог/деталей (наприклад, дверні ручки, меблі).

Принцип 7. «Наявність необхідного розміру, місця простору». Дизайн має враховувати наявність необхідного розміру і простору при підході, під’їзді та різноманітних маніпуляціях, з огляду на антропометричні характеристики, стан та мобільність користувача.
 

У чому проявляється:

• широкий ліфт;
• широкі автоматичні розсувні двері для проїзду мами з дитячим візком або людини, яка пересувається в інвалідному візку;
• широкі турнікети в громадських місцях;
• достатньо простору в кабінеті лікаря, щоб будь-яка людина могла пройти обстеження;
• достатньо простору в туалетній кабінці;
• достатньо простору в приміщеннях для людей. Які користуються інвалідними візками, а також родин, які хочуть пересуватися коляками з дітьми.
   

Як це працює в освітній галузі? Наявність необхідного розміру і простору:

• доступні навчальні місця для учнів, вихованців, у тому числі з прилеглим простором для асистентів вчителів;
• меблі, фурнітура та обладнання, що підтримують широкий спектр навчання та навчальних методик;
• можливість регулювання середовища (наприклад, освітлення) для різноманітних потреб учнів у навчанні та інше.

***

Реалізація на практиці принципів універсального дизайну лише покращить результативність публічного управління, оскільки в основі цього дизайну лежить повага до прав людини.
 

Очевидно, щоб реалізувати засади філософії універсального дизайну в освітній галузі, необхідно спрямувати зусилля влади для втілення принципів цього дизайну на всіх рівнях.